Стаття № 111-2 Кримінального кодексу України

Пособництво державі-агресору

Короткий зміст

Стаття Кримінального кодексу України, що стосується пособництва державі-агресору, визначає злочином дії, які завдають шкоди Україні через свідому допомогу збройним формуванням або окупаційній адміністрації. За такі дії передбачено серйозні покарання, включаючи тривале позбавлення волі та додаткові обмеження. Суд при винесенні рішення враховує різні обставини, такі як поведінка особи та її каяття, що можуть вплинути на тяжкість покарання. Таким чином, закон має на меті не лише покарання, а й врахування індивідуальних обставин кожної справи.

Зміст

Стаття 1112. Пособництво державі-агресору

1. Умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства, за винятком громадян держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації чи підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора -

караються позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Аналізуючи судову практику Верховного Суду щодо застосування ч. 1 ст. 111-2 КК України, можна констатувати, що суди акцентують увагу на свідомості та умисності дій обвинувачених, спрямованих на допомогу державі-агресору. У справі № 953/4418/22 суд визнав, що обвинувачений добровільно вступив у контакт з представниками збройних формувань РФ, надаючи їм матеріальні ресурси та інформацію, що сприяло їхнім діям на окупованій території. Суд підкреслив, що такі дії були вчинені з метою завдання шкоди Україні, що є ключовим елементом для кваліфікації за цією статтею.

Типовими моделями поведінки, що охоплюються диспозицією цієї частини статті, є надання матеріальних ресурсів, інформаційна підтримка та інші форми сприяння збройним формуванням держави-агресора. У справі № 761/23109/23 обвинувачена, будучи призначеною на посаду в окупаційній адміністрації, активно сприяла її діяльності, що було розцінено як пособництво.

Особисті обставини, такі як вік, сімейний стан та працевлаштування, можуть впливати на призначення покарання, але не є вирішальними. У справі № 646/3927/23 суд врахував, що обвинувачений мав сім'ю та не був раніше судимий, але це не стало підставою для значного пом'якшення покарання, оскільки злочин був вчинений в умовах воєнного стану.

Визнання вини та розкаяння можуть вплинути на м'якість покарання, але лише за умови, що вони є щирими та підтвердженими обставинами справи. У справі № 953/4418/22 суд не знайшов підстав для пом'якшення покарання, оскільки обвинувачений не визнав своєї вини.

Аргументи судів при виборі виду і міри покарання базуються на тяжкості злочину, його наслідках для національної безпеки та особистості обвинуваченого. Верховний Суд у справі № 761/23109/23 підкреслив, що пособництво державі-агресору є особливо тяжким злочином, що вимагає суворого покарання для запобігання подібним діям у майбутньому.

{Кодекс доповнено статтею 1112 згідно із Законом № 2198-IX від 14.04.2022}

Судові рішення

Вирок №131158935

Справа 953/4418/22

Дата ухвалення рішення14.10.2025

Вирок №130793469

Справа 761/23109/23

Дата ухвалення рішення23.09.2025

Вирок №129342876

Справа 646/3927/23

Дата ухвалення рішення30.07.2025